Звернення до однокласників та вчителів!

Сьогодні зустріч моїх однокласників, на жаль не можу там находитись, але я записала звернення до однокласників та вчителів, і в кінці заспiвала пiсню:
«НЕ ЖИВИ БЕЗ ХРИСТА!»

Дорогі однокласники та ваші сім’ї, дорогі вчителі, Раїса Іванівна, Лариса Григорівна, і всі, хто присутній і, можливо, потім почує моє звернення! Це звертається до вас Тамара Ворожко(Сапоненко). Я так рада цій можливості, поговорити з вами, хоча б таким чином, через цю аудіо запис і дякую вам, наперед, за вашу увагу! Відколи Світлана ( десь дві неділі назад) запросила мене на зустріч, я кожний день думаю про це, і молюсь за кожного з вас! Ви настільки цінні для мене, кожний по-особливому!

Я живу в США вже 23 роки, і не разу не змогла злітати на батьківщину, із-за важких обставин в житті, у мене є 15-ти річна хвора донька, яка прикута до постелі, і я не залишаю її зовсім. Господь допустив і такі випробування в моєму житті, і я дуже вдячна Йому за все, я через мою доньку ще більше бачу Ісуса, бо у неї чиста душа, хоча я й молюсь, щоб вона одужала! З Господом все можна проходити і радіти в житті! Я Його завжди любила дуже міцно, ще навіть будучи школяркою, і я так рада, що змогла потерпіти за Нього, хоча мені було i нелегко, коли мене принижували вчителі і діти, обзивали, і навіть били… Але, якщо ми вірні Господу у всьому, то і Він по особливому піклується про нас!

Одного разу, вже живучи тут в США, мені передали одну історію, і хочу з вами поділитись. Одним місіонерам, які приходили в нашу школу з вісткою про Ісуса, завуч школи сказав, що він знайомий вже з такими людьми: «у нас вчилась така сім’я, Ворожки, вони не були ні піонерами, ні комсомольцями і навіть і не жовтенятами… Вони були за Бога і за вільну Україну… :))) !!!» Мені приємно було почути таке!

Моє бажання, щоб ви кожний також пізнали в своєму житті Ісуса Христа! На цю тему я навіть переклала вірш мого чоловіка на українську, заспівала і записала пісню для вас (по простому, та від душі, бо я є не співачка).

Зараз Україна, наскільки я чую, відкрила свої двері для Ісуса Христа, церкви наповнюються , люди повертаються до Бога! Це так радісно!!! Але я хочу підмітити одну важливу річ: просто ходити в церкву, ще нічого не значить, і навіть той факт, що люди народжуються уже в якійсь вірі, чи окрещуються…, не значить, що вони вже отримають спасіння! Ми спасемося тільки через Ісуса Христа, якщо Він стане для нас другом, самою важлию особою в нашому житті, і, незалежно, в яку церкву ми ходимо (православну, католицьку, чи протестантську…) ! Віра в Господа приходить від слухання та читання слова Божого: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.”(Рим.10:17) Я хочу, щоб ви самі прочитали це в ваших Бібліях, а якщо у вас їх нема, то обов’язково придбайте, або напишіть мені я вам, з радістю, подарую!

Я знаю, що в Україні зараз важкі обставини, але якщо ви будете з Господом, вам не буде страшно нічого, і Господь збереже Україну, якщо вона повернеться повністю до Нього! Я це кажу з пережитого, я впевнена! Якщо побажаєте зі мною спілкуватись про Ісуса, або й про щось інше, буду дуже рада, у мене є своя сторінка в інтернеті, заходьте, будь ласка, а також, я є в одноклассниках, контакті, та файсебуці. Люблю вас міцно, благословляю іменем Ісуса, і хочу зустрітись з кожним з вас, якщо не на землі, то в небі обов’язково, у ніг любимого Господа!!!

І ось пісня, до речі, мій чоловік інвалід з дитинства у нього ДЦП, і написав він вірш (на яку покладена пісня) паличкою, яка одівається на голову, тому що руками не володіє. Бiльше вiршiв ви зможете прочитати на його сторнці: saponenko.com.

Пам’ятайте, Господь любить вас міцно і чекає на вас, якщо ви з Ним ще не живете!